31 січня. Правда Євангелії, як вона є (Лк.24)
У цьому випуску від 31 січня читаємо Євангелію від Луки, останній розділ 24. Ісус воскрес і з’являється учням, які вперто не вірять власним очам.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Розділ, що розповідає про воскресіння Ісуса Христа.
Христос тут підкреслює значення пророцтв Старого Завіту: усе, що відбулося з Ним, було виконанням слів Божого одкровення, даного, починаючи з Мойсея та давніх пророків. «Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?» — нагадував Він розгубленим учням. «І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його», — пише Лука у 24 розділі. Треба пам’ятати, що апостоли, поширюючи Добру Звістку (а саме так перекладається грецьке слово — євангелія), спиралися на Писання Старого Завіту. Коли сьогоднішні християни нехтують Старим Завітом, або навіть, протиставлять його Новому, ігноруючи той факт, що вся Біблія написана під натхненням від Божого Духа, вони забувають про шанобливе ставлення Христа до книг Мойсея, Давида та пророків.
Лука також звертає нашу увагу на невір’я апостолів, із яким вони зустріли звістку про воскресіння. Вони вважали свідчення жінок вигадкою, та не вірили їм. Апостол Петро придивлявся до поховального полотна, у яке було загорнуте тіло Ісуса, і не міг згадати численні передбачення Христа про Його смерть та воскресіння та поєднати їх із тим, що він бачить. Два учні, що йдуть дорогою до села Емаус, розмовляють годину з Ісусом, бачать Його на власні очі, і не впізнають саме тому, що вважають воскресіння неймовірним. Навіть, коли сам Христос з’являється серед учнів, показує їм руки та ноги з ранами від цвяхів, вони не вірять і гадають, що бачать духа.
Це відверте визнання власних хиб, ганебного боягузтва, впертого невір’я переконує нас у тому, що такі Євангелія з такими історіями, що змальовують апостолів, стовпів церкви в такому негативному світлі, такі Євангелія неможливо було вигадати. Нам відомо, як зображують люди своїх героїв минулого у легендах. Засновники націй та рухів, зазвичай, змальовуються їхніми нащадками позитивно, а вади замовчуються, чи якось пом’якшуються. Не так із Євангеліями. Автори Нового Завіту відверто пишуть правду як вона є.
