У цьому випуску від 22 лютого читаємо Дії апостолів, розділ 16. Апостоли йдуть до Європи, користуючись правами римських громадян.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Павло вирішив відвідати церкви, які він заснував під час першої місіонерської подорожі. Багато із цих церков знаходились у провінції Галатії, і як ми можемо припустити з тексту Послання апостола Павла до Галатів, вони зазнали навали агресивно налаштованих лжевчителів із Юдеї, які руйнували віру новонавернених галатійців, кажучі, що їм для спасіння недостатньо Христа, а треба ще обрізатися та стати прозелітами юдейської релігії. Павло розумів, що якщо юдаїстам вдасться переконати галатійців, то ті перестануть бути християнами, або, як писав апостол, вони залишаться без Христа. Бо якщо Ісус Христос не зробив усе необхідне для спасіння людей, тоді Він є неправдомовець, що обіцяв вічне життя всім, хто вірують у Нього. «Якщо, шукаючи оправдання в Христі, ми й самі виявилися грішниками, то невже Христос є служителем гріха?» — писав Павло до галатів.
Павло також посилався на рішення апостольського собору у Єрусалимі, що напередодні підтвердив євангельську істину щодо спасіння всіх людей, юдеїв і язичників, лише благодаттю Господа Ісуса.
16 розділ розповідає про початок апостольської місії у Європі, а саме — у Македонії. Супутником Павла в цій подорожі був тепер не Варнава, а Сила (Силуан). Як і апостол Павло, Сила мав римське громадянство, і ми помічаємо, що апостоли починають користуватися привілеями громадян. На той час у Римській імперії громадянами була незначна частина мешканців її, і на відміну від інших, громадяни мали неабиякі переваги, зокрема вони були звільнені від тілесних покарань і мали право на публічні громадські слухання справ у суді. Магістрати ж міста Филипи (Лука називає їх грецьким словом «стратеги», а Турконяк перекладає як «воєводи») брутально порушили права апостолів як громадян Риму, піддавши їх безсудному покаранню та ув’язненню. За такі речі, офіційні особи могли бути суворо покарані самі, отже Павло нагадав їм про це, і таким робом убезпечив становище нової християнської громади у Филипах. Магістрати розуміли, якщо вони почнуть переслідувати друзів Павла, то самі можуть опинитися перед судом, отже краще їх не чіпати.