21 березня. Моральний занепад (2Тим.3)
У цьому випуску від 21 березня читаємо Друге послання до Тимофія, розділ 3. Павло застерігає Тимофія щодо морального занепаду в останні часи.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Останні часи. Павло попереджає Тимофія, щоб він не ошукався в очікуваннях щодо морального стану людей. Особливо на Заході популярна ідея постійного прогресу, не лише технологічного, але й морального. У дійсності, як і технологічний прогрес є результатом постійної праці науковців, інженерів, робітників, і не відбувається сам собою, так і моральний прогрес є результатом цілеспрямованої невпинної праці на духовному терені. У якості доказів морального прогресу нам наводять такі приклади, які є результатом впливу християнства. Я попросив чат штучного інтелекту навести мені приклади морального прогресу. Перше, що він відповів — скасування рабства. Ми вже порушували цю тему в Першому посланні до Тимофія, визнаючи, що саме християнство підштовхнуло римське суспільство в цьому напрямку, і коли, воно стало домінуючим у 4 столітті, то рабство було повністю скасовано. Коли ж воно знов повернулось у Нові Часи до європейських країн та їхніх колоній, то того разу, саме християни Європи та Америки були головними аболіціоністами.
Другий приклад морального прогресу — права жінок. Знову ж таки, це вплив новозавітного вчення про рівність чоловіків і жінок перед Богом, про необхідність чоловіків ставитися до жінок «виявляючи їм пошану, як до співспадкоємцям благодаті життя» (1Петр.3:7). Нехристиянські суспільства навіть сьогодні не демонструють такого ж поважного ставлення до жінок. Те ж саме стосується суспільств, де християнство перемішане із поганськими традиціями, як, наприклад, у московії. У 16 сторіччі московія була начебто християнською, але збірка правил життя під назвою «Домострой» вимагала від чоловіків поводитися з дружинами, як із дітьми, і в разі непокори, карати їх батогом. Порівняйте це зі шлюбними стосунками засновника Реформації Мартіна Лютера зі своєю дружиною Катаріною фон Бора, що жили в ті ж часи. Він називав її «моя пані Кеті», а вона у відповідь зверталася до нього: «Пан доктор». Лютер працював професором, проповідував та багато писав, Катаріна вела великий бізнес. Коли рух Реформації поширився Європою, будинок, яким керувала Катаріна, став його епіцентром.Лютер, Катаріна та гості обговорювали теологію та політику латиною, виробляючи інтелектуальну основу Реформації. Історик Мартін Треу, автор біографії Катаріни фон Бора, підсумував: «Вона була рівноправним партнером».
А тепер, порівняймо це з Посланням апостола Петра, що було написане півтори тисячі років тому. Очевидно, що московитський «Домострой» — це поганський погляд на жінку, як нижчу істоту, а подружнє життя Мартіна Лютера із Катаріною — це християнська норма.
На щастя, українська мова на відміну від московитської віддзеркалює саме християнські принципи сімейного життя. У той час, як московит «женится НА», українець «одружується ІЗ дівчиною», яка стає йому «дружиною» і вони удвох утворюють «подружжя». Це мова рівних партнерів, які мають різні ролі, але ту саму гідність, як співспадкоємці Божої благодаті.
Третій приклад морального прогресу, що навів мені ШІ — громадянські права особи. І в цьому разі, політичні права людини є наслідком протестантської Реформації, яка повернула Європу до Біблійного світогляду, скинувши з церкви і громади багатовікове нашарування нехристиянських ідей, ритуалів, та забобонів. Згідно з Біблією, людина створена за Божим образом і подобою і має від Творця невід’ємні права на життя, свободу, власність, сім’ю тощо — усе, що стали називати природними правами. За Біблією, особа первинна, а держава — вторинна, вона створюється для того, щоб окремі індивідууми могли безпечно користуватися даними Богом правами. Ніхто, ні державний уряд, ні церква, ніякий інший колектив не може позбавити людину її особистих прав.
Моральний прогрес дійсно може відбуватися, але він не трапляється сам собою. Якщо суспільство відкидає християнські підвалини, воно швидко регресує, повертається до до-християнських поганських звичаїв, серед яких людські жертвоприношення (сьогодні вони називаються словами-евфемізмами «аборт» та «евтаназія», або путінська «денацифікація»), обмеження прав людини, гіпертрофування сексуального боку життя тощо.
Саме про такий регрес моралі попереджає Тимофія Павло в цьому розділі. Та ми не втрачаємо духа, бо в нас є сильна зброя істини — Боже Слово, яке зберігає людство від морального тління.
