У цьому випуску від 2 березня читаємо Дії апостолів, розділ 22. Павло звертається до народу з промовою, пояснюючи своє навернення до Христа.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Читаючи Дії, ми зупинились на арешті Павла в Єрусалимі, що стався в 57 році, після завершення його третьої місіонерської подорожі. 22 розділ містить звернення апостола до народу, у якому він пояснює своє навернення до Христа. Як ми побачимо, найбільше юдеїв дратувало слово про те, що Бог дбає і про язичників. Юрба слухала Павла аж до слів Христа: «Я пошлю тебе далеко — до народів», які розлютили її. Ця реакція нагадує нам поведінку мешканців Назарету, які теж, не могли спокійно слухати слова Христа про те, що Бог дбає про язичників, а не тільки про юдеїв. Євреї вірили, що Месія належить лише ним — юдеям, і буде спасати саме них, а інші народи залишаються поза милістю Бога. Деякі, навіть, вважали, що погани були створені, щоб стати паливом для пекельного вогню. І тут Павло знову проголошує, що Господь спасає також і язичників.
В цьому розділі уважному читачеві падає в очі розбіжність між розповіддю Савла про свою зустріч із Христом дорогою до Дамаску, і тим, як Лука описав цю подію в 9 розділі. Ось, як вона звучить у 22 розділі: «Ті, хто був зі мною, побачили світло [і перелякалися], але голосу, який говорив до мене, не чули.» (22:9). А ось, як у 9-му: «Люди, які подорожували з ним, стояли й дивувалися, бо чули голос, але нікого не бачили». Так чули, чи не чули? Бачили, чи не бачили?
Треба пам’ятати, що Лука писав обидва розділи, і 9, і 22, й очевидно, що для нього там не було суперечності. Він писав грецькою, а ми читаємо українською і це породжує непорозуміння. Автори Коментаря від далласької семінарії пояснюють. Грецьке слово φωνή перекладається залежно від контексту «звук, шум, голос, крик, стукіт».
У 9-му розділі Лука зауважив, що люди, які подорожували із Савлом почули звука (грец. phōnēs — у родовому відмінку), а у 22:9 Лука написав, що вони не зрозуміли звук (phōnēn — у знахідному відмінку). Дієслово «чути» (ἀκούω) теж має декілька значень залежно від контексту: чути, слухати; вислуховувати, розуміти; слухатися, слухатися; впізнавати. У родовому відмінку може означати «чути», а в знахідному відмінку «розуміти». У 9:7 вживається родовий відмінок, а у 22:9 — знахідний. Тож мандрівники із Савлом почули звук (9:7), але не зрозуміли, що то були слова, які сказав Христос (22:9).
Що ж стосується того, що вони бачили, то з контексту виявляється, що вони бачили світло, але не бачили Христа, який сяяв цим блискучим світлом. Вони чули шум, але не розбирали слів у тому шумі. Для Павла то була зустріч з Особою, з якою він розмовляв, а для супутників Павла то було природне явище: світло, що супроводжувалося шумом.