19 серпня. Праведність від віри (Рим.4)
Щоденне читання Нового Заповіту, Псалтиря та Притч Соломона у перекладі Рафаїла Турконяка.
У 3-му розділі Послання до Римлян апостол Павло змальовує кончу зіпсованість людської природи.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
У попередньому 3-му розділі Апостол Павло стверджував, що Закон Мойсея не дає юдеям жодних переваг перед іншими народами, крім того великого привілея, що їм довірено Боже Слово, яке ми знаємо як Старий Завіт Біблії. Але, оскільки юдеї, незважаючи на знання Божого Слова, заповідей Закону Божого, порушують їх і є грішниками так само, як і інші народи, то Бог дарував людям спасіння не через виконання заповідей Закону (бо немає на землі жодної людини, яка б їх усі виконувала), а через віру у Ісуса Христа. Як написав у 3-му розділі апостол: “Нині ж, незалежно від Закону, виявилася Божа праведність… через віру в Ісуса Христа” (Рим.3:21-22). А тут у 4-му розділі Павло, спираючись на Писання Старого Завіту (нагадаємо, що у часи Павла Біблія складалася лише з книг Старого Завіту) доводить, що виправдання перед Богом вірою передує Закону Мойсея. І справді, прабатько усіх євреїв Авраам жив за сотні років до Мойсея, але про нього Боже Слово свідчить, що він виправдався перед Богом! Яким чином? Він повірив Богові, що Той виконує Свої обіцянки. Авраам був дуже старий, його дружина Сарра була вже нездатна завагітніти, не кажучи вже про те, що впродовж всього життя вона була неплідна. Дивлячись по-людськи, вони не мали жодного шансу народити свою першу дитину. Але, оскільки Бог пообіцяв Авраамові, що той стане засновником великого народу, навіть багатьох народів, Авраам повірив всупереч усім обставинам. І цю віру Бог зарахував Авраамові за праведність.
Отже, є два шляхи стати праведним перед Богом: добре відомий юдеям, та власне й усім іншим народам, шлях виконання заповідей Божого Закону. І другий – це віра. Перший шлях здається найприроднішим: намагайся робити добро і Бог зарахує це тобі у праведність. Проблема тут полягає в тому, що на землі немає жодної людини, яка б постійно робила лише добро. Тобто, цей шлях не для нас – звичайних грішних людей. Зауважимо, що інших людей взагалі нема. Ситуація безнадійна. Тоді Божий Син прийшов на землю, взяв на Себе всі людські провини і вмер за наші гріхи. Те, що робило нас неприйнятними Богом, Ісус видалив. Сьогодні залишається лише одна перешкода між людьми й Богом: невір’я. Якщо ж ми повіримо, що Ісус вмер за наші переступи й воскрес для нашого виправдання, праведність Христа зараховується і нам, і заради Божого Сина, Бог-Отець приймає нас як Своїх дітей.
