16 серпня. Подолання дикунства (Рим.3)
Щоденне читання Нового Заповіту, Псалтиря та Притч Соломона у перекладі Рафаїла Турконяка.
У 3-му розділі Послання до Римлян апостол Павло змальовує кончу зіпсованість людської природи.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Апостол Павло у третьому розділі продовжує доводити, що євреї не мають переваг перед язичниками, коли мова йде про виправдання перед Богом. Так, євреї мали велику користь від Писання, яке було їм дане через Мойсея та пророків. Але, на жаль, навіть знання Божого Слова не змінює людської природи – вона залишається гріховною у юдеїв так само, як у язичників. Апостол яскраво змальовує, використовуючи тексти із Псалтиря, конче зіпсовану людську натуру: “Немає ні одного праведного, немає того, хто розуміє; немає того, хто шукає Бога. Усі збилися з дороги, зробилися непридатними; немає такого, хто б робив добро, немає ні одного!”
Біблія надає дуже тверезе розуміння людей: ми, люди, не є добрими від природи. Цей біблійний погляд заперечується багатьма сучасниками, які наголошують на уродженій доброті людей й пояснюють злі вчинки негативним впливом навколишнього середовища, в першу чергу, сім’ї. Марксисти, пояснювали злочинність класовою несправедливістю й обіцяли створити в нових комуністичних умовах нову людину, яка не буде псуватися негативним впливом оточення, і зросте у досконалу високоморальну особу. Ми знаємо, чим закінчилися марксистські експерименти по створенню “нової людини”. Стільки крові, скільки пролили комуністи у спробах довести, що людина є доброю від народження, не спромоглася жодна інша сила у світі.
Цей кривавий парадокс добре пояснив американський мислитель Деніс Прегер. “Якщо ви вірите, що люди в основному добрі, ви, звичайно, вірите, що й ви самі теж хороші –
і тому ті, хто не погоджуються з вами, мають бути не просто неправими, а поганими. Ви також вважатимете, що чим більше такі люди, як ви, мають влади, тим кращим буде суспільство.” Так створюється тоталітарна держава, представники якої мають тотальну владу й знищують усіх незгодних, бо ті не просто помиляються, а є поганими, з якими не побудуєш досконалого суспільства. Чи не так мислили російські більшовики?
Далі, – продовжує Прегер, – якщо ви вірите, що люди в основному добрі, Бог і релігія непотрібні, навіть шкідливі. Навіщо хорошим людям потрібен Бог, щоб забезпечити моральні норми? Тому натовп, який вірить у вроджену людську доброту, схильний бути світським і применшувати роль Бога та релігії. Я не кажу, що матеріаліст не може бути високоморальним. Звичайно, може, але високі моральні ідеали матеріалісти запозичують у Бога, бо яку мораль можна вивести з теорії еволюції (знищення слабких у боротьбі за виживання), чи з матеріалістичного переконання, що любов є результатом хімічних процесів у мозку.
З іншого боку, ті з нас, хто розуміє, що люди за своєю суттю не є хорошими, не хочуть, щоб влада була зосереджена в одній групі, і тому з глибокою підозрою ставляться до великого уряду, великих корпорацій і навіть великих релігійних установ. Як давно сказав лорд Актон: «Влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно». Джон Актон не вірив, що люди вроджено добрі. Жоден великий мудрець, ні на Сході, ні на Заході, ніколи не стверджував, що люди в основному хороші. Це наївне і небезпечне уявлення виникло в сучасній світській західній думці, ймовірно, від Жана Жака Руссо, француза, який зобразив природну людину, як благородного дикуна. Руссо був правим наполовину. Людина від народження є дикуном, це так. А ось благородним? – Ні. Якщо Захід, – завершує Прегер, – не відкине хибні уявлення про людську натуру і не почне виявляти зло, судити його та протистояти йому, дикуни переможуть.
Бачите, яке велике значення має Євангелія? Вона є силою, що долає дикунство.
