14 серпня. Послання до Римлян, 1

Щоденне читання Нового Заповіту, Псалтиря та Притч Соломона у перекладі Рафаїла Турконяка. Сьогодні починаємо читати Послання апостола Павла до Римлян.

Річний план щоденного читання

Дивитись у YouTube

Попередні випуски

Транскрипт випуску

Павло написав це послання під час третьої місіонерської подорожі, десь у 57 році першого століття н.е. коли він ще раз відвідав велике грецьке місто Коринт, де продовжував працювати у заснованій ним декілька років тому церкві. Апостол палав бажанням поширити добру звістку про спасіння у Христі серед інших народів, де ще не були засновані церкви, зокрема, серед населення Піренейського півострова (сучасна територія Іспанії). На той час у найближчих планах Апостола були відвідини Єрусалиму, а після того, Павло бажав досягти Риму, як проміжного пункту по дорозі до Іспанії (Рим.15:28). Як ми вже знаємо з книги Дії Святих Апостолів, в Єрусалимі Павло був заарештований і в Рим він прибув пізніше запланованого часу, та до того ж у статусі в’язня, і був звільнений лише у 62 році.

Коли Павло дізнався, що із Коринта до Рима відправляється служителька сусідньої Кенхрейської церкви на ім’я Фива (Рим.16:2), він скористався нагодою надіслати нею листа до віруючих у Римі. Як зазначають фахівці з Далласької семінарії, цей лист є першорядним прикладом епістолярної форми письма не лише в Новому Завіті, але й у всій античній літературі. Воно стоїть першим у кожному списку творів апостола Павла, хоча воно не було першим за часом складання. (Найпершим посланням було Послання до Галатів від 49 року). Перше місце у списках свідчить про важливість твору як за темою, так і за змістом.

Послання до Римлян містить, звичайно, й особисті привітання, але взагалі це – глибокий теологічний трактат. Тут Апостол Павло викладав римлянам основи Євангелії, яку проповідував усюди, куди йшов. Його читачі – віруючі з євреїв та язичників, а також і невіруючі, до яких він звертається із звісткою надії: “Я боржник перед греками і варварами, мудрими і немудрими; тому, щодо мене, – починає він листа, – то я готовий і вам, які в Римі, звістити Євангелію.” (1:14-15)

У першому розділі Павло підкреслює універсальність Євангелії: Бог дарує спасіння через віру у Христа усім народам. Він сповіщає про Себе через творіння Всесвіту. Спостерігаючи за видимим Всесвітом, логічно мисляча людина приходить до висновку про невидимого Творця. Деякий час атеїсти потішали себе думкою про вічний Космос, але після Ейнштейна, а особливо після того, як астроном Едвін Габбл розрахував швидкість, із якою Всесвіт розширюється, стало очевидно, що він не вічний, а мав початок, який охрестили Великим Вибухом. Оскільки до Великого Вибуху не було ані матерії, ані енергії, ані простору, то причиною початку Всесвіту мало бути щось нематеріальне, щось поза Всесвітом. Відкриття Габбла дуже не сподобалось атеїстам саме тому, що концепція початку Всесвіту вимагає того, хто, образно кажучи, натиснув на кнопку, тобто Творця. Чимало вчених вдарилися у всі тяжкі, щоб уникнути цієї теми, й почали висувати різні теорії, які є оновленою версією старої ідеї про вічність космоса, й більшою мірою є метафізичними ідеями, аніж науковими. Це є тим, що Апостол Павло називає пригніченням правди, до якого люди вдаються через вперте небажання визнавати істину, бо вона приводить їх до Бога. Розум таких людей стає перекрученим, замість Творця вони поклоняються творінню, віддаються ганебним пристрастям, називають зло добром, а світло темрявою й через це збирають на свою голову Боже покарання.

Podcast: Download (Duration: 12:32 — 11.5MB) | Embed

Подписаться: Email | RSS | Подписаться на "Американский эксперимент"