Щоденне читання Нового Заповіту, Псалтиря та Притч Соломона у перекладі Рафаїла Турконяка.
У 7-му розділі Послання до Римлян Апостол Павло пояснює, як Христос визволяє нас.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
У попередньому 6-му розділі Павло акцентував нашу тотожність із Христом у Його смерті й воскресінні. Оскільки Ісус Христос як Боголюдина уособив Собою все людство, то й ми, вірою, ототожнюємося з Ним: «Якщо ми з’єдналися з Ним подобою Його смерті, то з’єднаємося з Ним і подобою воскресіння».
Єдність з Ісусом у Його смерті призводить не лише до того, що наша стара гріховна природа розіп’ята із Христом, і ми покликані вважати себе мертвими для гріха. Є ще один аспект, який був дуже важливий для християн-юдеїв. Вони з дитинства знали, що Божий Закон є вічний і вони зобов’язані триматися його все життя. Сам Ісус наголошував: «Не думайте, що Я прийшов порушити закон чи пророків: не порушити прийшов Я, але виконати» (Матв.5:17). Тож, як тепер Апостол Павло вчить, що християни не пов’язані Законом?
Ось тут у 7-му розділі Павло пояснює, яким саме чином Закон досягає своєї цілі у викритті гріховності людини, засуджує її до страти. Апостол надає неочікувану, але дуже зрозумілу ілюстрацію, порівнюючи відносини між Законом і людиною стосункам у шлюбі між чоловіком і жінкою. Павло пише, що Закон схожий на суворого і справедливого, бездоганного чоловіка, який одружений на звичайній жінці — недосконалій, яка не в змозі задовольнити його високі вимоги. Чоловік-закон постійно засуджує її, дорікає їй, щохвилини критикує її. Це її дуже пригнічує, але жінка, яка в цьому прикладі є образом грішних людей, визнає, що Закон має рацію — вона, дійсно, є грішною і нездатною жити за високими стандартами Закону. Справа погіршується ще й тим, що чоловік-закон, врешті-решт проголошує вирок своїй бідоласі-дружині: «Ти така конче зіпсована, нінащо не годишся! Ти заслуговуєш на смерть!»
Найприкріше те, що поруч із нещасною жінкою є інший Чоловік, не менш праведний, ніж її нинішній чоловік-Закон, але на відміну від того, любить її всім серцем і готовий померти за неї. Вона щаслива б вийти заміж за Нього, але у бідної жінки немає жодної надії позбутися свого нинішнього чоловіка, тому що її чоловік безсмертний. Закон є вічний, а це означає, що вона назавжди приречена на жалюгідне існування. Ось яку яскраву картину апостол Павло зображує у 7-му розділі, ілюструючи взаємини Закону (суворого праведного чоловіка), жалюгідної дружини (нас із вами, грішних людей) та Ісуса Христа (праведного та доброго чоловіка). Сподіваюся, ніхто не користуватиметься цією ілюстрацією для вирішення своїх сімейних проблем. Вона не для того дана.
Але в цій безвихідній ситуації є несподіваний вихід: жінка може померти, щоби позбутися тяжкого ярма шлюбу із суворим безсмертним чоловіком. Хіба це вихід? -скаже хтось. – Так, вихід! Тому, що інший Чоловік, мало того, що любить, то Він ще вміє воскрешати мертвих! «Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, — Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.» (Рим.7:4).
Отже, Закон Божий не скасовується Христом, а виконується.
Заповіді Закону демонструють нашу нездатність виконувати їх.
За порушення Закону ми заслуговуємо на смерть.
Ісус Христос уособлює нас і вмирає за нас на хресті, а в Його смерті ми вірою єднаємося з Ним.
Нарешті, Христос воскресає з мертвих і ми вірою єднаємося з Ним подобою воскресіння.
В іншому місці Павло говорить про це саме: «Законом я помер для закону, щоб жити для Бога. Я розіп’явся Христові, і вже не живу, але живе в мені Христос». (Гал.2:19–20).
У другій частині розділу Павло описує стан людини, яка намагається власними зусиллями перемогти свою гріховну природу і впадає в повний відчай: «Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?»