У цьому випуску від 25 лютого читаємо Дії апостолів, розділ 18. Опоненти Павла притягли його до суду проконсула Галліона у Коринті.
“Новий Заповіт для нової України” – щоденна програма Петра Новочеха.
Річний план щоденного читання
Дивитись у YouTube
Попередні випуски
Транскрипт випуску
Павло, як і інші євреї, подорожуючи, зазвичай відвідував місцеві синагоги. Розпорошені усім світом, юдеї об’єднувалися навколо релігійної громади. Грецьке слово «синагога» в перекладі є «зібрання, збори». Якщо в місті було 10 юдеїв чоловіків, вони могли утворити синагогу, юдейський прототип християнської церкви. На відміну від храмового богослужіння, у синагогах не приносилися жертви, а головною частиною служіння було читання із Біблії (Старого Заповіту) та тлумачення прочитанного. Синагоги також влаштовували допомогу нужденним членам юдейської громади, приймали гостей, що подорожували, і взагалі були духовним та культурним центром для навколишніх євреїв. Апостол Павло вірив, що він мав проповідувати Євангелію, насамперед, юдеям і, уже по-друге, язичникам.
У Коринті опір місцевої юдейської громади був таким сильним, що Павло усвідомив, що двері місцевої синагоги для нього зачинені, отже залишив її і зосередився на роботі з язичниками. Юдеї намагалися побороти Павла за допомогою Галліона, римського проконсула Ахаї (так називалася головна провінція Греції із центром у Коринті). До речі, Галліон був братом Сенеки, філософа, який мав великий вплив у Римі.
Отже, юдеї подали позов до суду, звинувачуючи Павла в тому, що він, всупереч римському закону, поширював нову нелегальну релігію. Що стосується юдаїзму, то релігія євреїв була офіційно визнаним національним віруванням. Коринтські ж юдеї намагалися довести Галліону, що християнство було новим культом, відмінним від юдаїзму. Однак Галліон бачив це інакше. Для нього християнство скидалося на одну із сект юдаїзму й тому не було справою, яку можна вирішувати в римському цивільному суді, бо підлягало внутрішній юдейській юрисдикції. «Розглядайте цю справу самі!» — сказав він. Рішення Луція Юнія Галліона Аннеана — таким було його повне їм’я — прийняте в 51 чи 52 роках, фактично легітимізувало християнство в очах римського права, як один із напрямів юдейської релігії.