16 вересня. 1 Кор 6. Тіло є храм Духа
У цьому випуску від 16 вересня текст 6-го розділу Першого послання до Коринтян та коментар на тему судових справ між християнами й розпорядження власними тілами.
Щоденна програма Петра Новочеха транслюється о 9 годині вечора за київським часом.
Річний план щоденного читання
Транскрипт випуску
Апостол викриває моральні проблеми коринтської церкви, продовжуючи тему 5-го розділу. Павло спирається на здоровий глузд, як на головний аргумент, заохочуючи коринтян жити гідно християнських переконань. Шість разів у цьому розділі апостол звертається до них риторичним запитанням: “Хіба ви не знаєте?” Але, здається, вони таки не знали певних елементарних істин, яким Павло, свого часу, їх вчив. А може забули.
Свої думки Павло викладає у формі запитань та відповідей, які будує в різко викривальному тоні, знайомому його читачам. Це дає йому можливість як підготувати їх до розбору порушеної теми, так і долучити до своєї письменницької манери – вести розмову у формі відповідей на запитання читачів, чи їх можливі заперечення. Це популярний з античних часів жанр діатриби. До речі,зверталися до цього жанру й українські письменники (Галятовський, Сковорода та інші).
На початку розділу Павло дорікає віруючим за те, що вони мають судові справи один проти одного у світських судах. Це не значить, що апостол принципово відкидав суд, як шлях досягнення справедливості. Біблія, яка на той момент складалася із книг Мойсея та пророків, наголошувала на необхідності справедливого суду. Пророки суворо засуджували корумпованих суддів. Пророк Софонія називав їх жорстокими вовками (Соф.3:3). Сам апостол неодноразово звертався до суду, і навіть, поки перебував у Коринті, готовий був захищати своє право на проповідь Євангелія.
Певно ті судові справи, на які нарікає Павло, не стосувалися таких питань, як захист свободи слова, чи оборона бідних, удови чи сироти. Ймовірніше, то були суперечки між бізнес-партнерами, що не гребували навіть кривдою й обманом.
Павло викриває також безпідставність популярних серед коринтян гасел: “Усе мені можна!” або “Їжа для шлунка, і шлунок для їжі!” Ними вони виправдовували своє розпусне поводження. Ті гасла є ще одним прикладом перекручення християнського вчення про свободу і любов. Коментуючи Послання Іоана до Парфян, відомий християнський богослов Аврелій Августин написав: “Люби й роби, що хочеш!” Головна ідея цього виразу: якщо ти дійсно любиш Бога та іншу людину, то, що б ти не зробив, ти не завдаси йому зла, і тому ти є вільний у своїх діях – всі вони будуть на благо.
Нині це є найпопулярнішим виправданням сексуального розбещення. Люди кажуть: “Ми кохаємо один одного, отже можемо займатися сексом поза шлюбу, а навіть і зраджувати дружину чи чоловіка”. Звичайно, зрада ніяк не може бути любов’ю. Подружні зради зокрема, та сексуальна нечистота взагалі, є причиною нескінченних страждань та болю мільйонів людей.
Інше збочення виправдовувалось теж, начебто, християнською ідеєю. Апостоли вчили, що земне життя тимчасове, усі люди смертні. Із цього коринтяни зробили хибний висновок. Якщо тіло не вічне, то їм треба користуватись, як ми користуємось шлунком. Наприклад, тіло хоче їсти – ми їмо, якщо пити – п’ємо, якщо хоче сексу – ми йдемо до повій храму Афродіти.
Ні! – заперечує апостол Павло. На відміну від тимчасового шлунку, тіло людини є невід’ємною частиною особи. Кожна людина тут на землі має і дух, і тіло. Й це залишиться навіть у потойбічному житті. Звичайно, Тіло стане іншим, таким як у Христа воскреслого. Але навіть тут на землі, тіло християнина є храмом, бо коли людина звертається до Бога й приймає Христа, Дух Святий оселяється в людині й таким чином звичайне тіло звичайної людини утворюється на святилище. Неможливо служити Богові лише духом, ігноруючи тіло. Отже, шануйте Бога у ваших тілах.